КОКАИН FishScale Кокаин FishScale Мариинск

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Ну, что пацаны, собрались послушать мой басни? Все началось, когда я достиг совершеннолетия и решил попробовать что-то новое. Увлекался я раньше спортом, да и в армию пошел, но не понравилось мне там. Встретил я одного парня в городе, назывался он Леха, наркоман и гопник в одном лице. Втирал он мне про закладки, говорил, что это самое то, чтобы поднять себе настроение. "Братуха, давай закинем? Я знаю, где купить кокаин. У меня флейма полный рот, лучше чем скучать в армии и барбы жрать! Только будь осторожен, это дефицит сейчас, так что на закладки надо плотить хороший бабло", - говорил он, хлопая меня по плечу. Сомневался я долго, но потом решился. Чтобы купить этот груз, мне понадобилось составить терку. Вживился я в интернет, набирал запросы, читал форумы на эту тему. В итоге нашел поддельный рецепт, который использовался для купли-продажи наркотиков. Но где его найти, не знал я. Однажды, гуляя по городу, решил фланировать вокруг торгового центра и искать своих новых знакомых. Вдруг увидел я Леху, он стоял возле подъезда и курил сигарету. Подошел я к нему и спросил, где можно найти место, где продают закладки. "У меня связи есть, братишка. Давай, пойдем со мной, я тебе покажу, где купить кокаин!", - сказал Леха с улыбкой на лице. Повели меня мы в какой-то маленький дворик, где находилась квартира наркоторговцев. Вошли мы внутрь, а там такие люди, что я чуть не побоялся. Но мужика по кличке "Толик" сразу определил, что я новенький. "Ты вообще кто такой, сударь? Флейма у тебя просто нет! А нам терка нужна, чтоб закладки продавать!", - говорил Толик с насмешкой. "Ну да, брат. Я новенький, но мне Леха все рассказал. Я готов закладки покупать, если они в терке", - отвечал я, стараясь быть уверенным. Улыбнулся Толик и сказал, что меня проверит. Передал он мне пачку денег и отправил в определенный киоск в городе, чтобы я купил наркотики. Послушал я его и отправился в путь. В киоске обмена валют нашелся продавец, который сразу понял, что я ищу. Подошел ко мне и сказал, чтобы я дал ему деньги, а он все сделает. Доверился я ему, отдал деньги и получил пачку субстанции, закамуфлированную под обычный товар. Вернулся в квартиру, где меня ждали Леха и Толик. Показал я им продукт и они были очень довольны. Я стал новым членом их команды. "Молодец, братик! Ты разродился! Теперь ты с нами!", - сказал Толик, пожимая мне руку. Так началась моя жизнь наркомана и гопника. Я стал прогуливать занятия, чтобы фланировать по улицам с моей новой командой. Они научили меня всем приемам и хитростям. Витрины магазинов, дома, автобусные остановки - все это стало нашими рабочими местами. Однажды я даже поймался на мысли, что становлюсь настоящим хейтером, начал ненавидеть всех, кому не повезло в жизни. Как говорят наши товарищи, "цеплять дури" - это наше дело, а они сами виноваты, что не смогли себе помочь. Но все хорошее когда-то кончается, так случилось и со мной. Однажды, когда я входил в свою квартиру, меня поджидала неприятность. Внутри стояли люди в форме, оказывается, они были полицейскими. "Вы арестованы за незаконное владение и продажу наркотиков. У вас есть право молчать", - сказал один из них, показывая наручники. Сразу же началась расправа, полицейские искали все, что связано с нашей деятельностью. Нашли они и деньги, и настоящие закладки, и поддельные рецепты. "А где Леха? Где Толик?", - спрашивали они меня, пытаясь добиться информации. Но я молчал, не хотел сдавать своих товарищей. Вели меня в машину, а оттуда - в участок. Сидел я там, ждал своей очереди. А потом одному из полицейских позвонил мой командир, узнал о моей судьбе. Пришел он в участок, спросил, почему я веду такую жизнь, на что я ему ответил: "Потому что мне нравится!" Но он просто взял меня за плечо и выгнал из армии. В итоге, я лишился своей работы, своих товарищей и своей свободы. Сейчас я сожалею о своих поступках и понимаю, что это был всего лишь пустой разговор, флейм, который привел к моему провалу. Всем советую думать головой и не ввязываться в такую жизнь.